Як готувати опонування

Як і  до  доповіді,  до  опонування команда налаштовується завчасно. Ще в  ході  підготовки можна продумати перелік питань, які опонент може задати доповідачу, припустити, які аспекти доповіді можуть бути найбільш вразливими, на яких моментах можна буде побудувати опонування.

Однак, сам процес опонування передбачити неможливо. Які сюрпризи підготував суперник – бездоганну доповідь, у якій крім позитиву, необхідно знайти недоліки, або ж необґрунтоване, суперечливе чи явно помилкове розв’язання проблеми?

Досвідчені  гравці знають, що слабку доповідь опонувати важче, ніж сильну.  Проблема в тому, що опонент не має права нав’язувати своє розв’язання проблеми, а повинен аналізувати ту доповідь, яка представлена доповідачем.

У промові опонента повинні бути відмічені:

1.     Сильні сторони доповіді, структурованість, чіткість, логічність; аспекти, які було вдало, аргументовано і повно висвітлено; вказано на використання різних джерел; аналіз наукових дискусій з проблеми тощо);

2.     Слабкі сторони доповіді (відсутність або  нечіткість власної  позиції, недостатня доказовість, недостатня увага окремим аспектам проблеми, суперечливість позиції і в чому вона виявилась);

3.     Вказівки на більш доказову позицію (але  без  нав’язування власної точки зору).

Після власне опонування між доповідачем і опонентом розпочинається  полеміка. Доповідач  відповідає  на  зауваження  опонента, висловлює  свої  зауваження  щодо опонування. Полеміка  обмежена  в  часі  правилами  турніру.

Опонент  -  найскладніша  роль  у  грі,  оскільки  потребує  не  лише  глибокого  володіння  предметом  дискусії,  але  й  вміння  гравця швидко орієнтуватися, «на  ходу» помічати  суперечності, слабкі  сторони і  вибудовувати  лінію  опонування.